Освітньо-виховні заходи
2025-2026 навчальний рік
Зустріч із Оксаною Якименко-Ломон – к. філол. н., викладачем української мови як іноземної ННІ філології КНУ ім. Т.Шевченка
3 грудня 2025 року відбулася зустріч бакалаврантів і магістрантів філологічного факультету освітніх технологій, які навчаються за освітніми програмами «Українська мова і література, англійська мова, зарубіжна література», «Українська мова і література, англійська мова» з О.В. Якименко-Ломон – к. філол. н., викладачем української мови як іноземної, асистентом кафедри української філології для іноземних громадян ННІ філології КНУ ім. Т.Шевченка.
Тема зустрічі викликала значний інтерес і серед здобувачів освіти, і серед науково-педагогічних працівників. На цьому заході викладачка поділилася з майбутніми вчителями української мови та літератури своїм досвідом роботи з іноземцями. Але найбільше всіх зацікавив навчальний посібник, автором якого є О. Якименко-Ломон. Відеокурс «Україна: історія та сучасність» призначений для вивчення української мови як іноземної на рівні В1-С1 і має на меті ознайомити студентів-іноземців з історією та культурою України.
Зустріч була цікавою й корисною не лише для здобувачів педагогічної освіти, а й для досвідчених викладачів і з погляду укладання посібника (добір відео, попередня підготовка до перегляду відеоматеріалів, проведення власне аудіювання, робота з іноземцями після перегляду відео – у який спосіб, які завдання, навіщо саме такі завдання тощо), і з погляду викладання.
Спілкування було насиченим, адже викладачі кафедри і студенти мали можливість поставити запитання й отримати вичерпні відповіді.
Гмиря Л.В.,
доцент кафедри української філології КНЛУ.
Результати І етапу ХХVI Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика
27 жовтня 2025 року в Київському національному лінгвістичному університеті стартував І-й етап ХХVI Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика
Мета конкурсу – піднесення престижу української мови, популяризація її серед студентської молоді.
Кафедра української філології КНЛУ запрошує студентів усіх курсів Київського національного лінгвістичного університету до участі в конкурсі знавців української мови.
Цьогоріч конкурс відбуватиметься в дистанційній формі. Для того, щоб подати заявки для участі в конкурсі, потрібно до 12 листопада 2025 року попередньо зареєструватися, надіславши заявку в Teams (приватним повідомленням) Пашинській Людмилі Михайлівні.
Відкриття конкурсу з оголошенням умов його проведення, а також перший дистанційний етап відбудеться 13 листопада 2025 року о 15:00 онлайн на платформі Microsoft Teams.
За деталями та довідками щодо умов проведення конкурсу звертайтеся на електронну адресу кафедри української філології kaf.ufs@knlu.edu.ua.
Питання українськомовної ідентичності як ніколи на часі!
28 жовтня 2025 року, мала нагоду долучитися до зустрічі з мовознавцем, перекладачем, журналістом Юрієм Шевчуком, професором Колумбійського університету (США).
Юрій Шевчук не лише висвітлив найнагальніші проблеми стану української мови та ідентичности у час війни, а й зініціював чимале обговорення стану та практики життя мови.
Рада, що й сама змогла долучитися до діалогу, порушивши проблему пошуку заходів, що спонукають молодь до вибору українськомовного спілкування. Мені імпонує висловлена Юрієм Шевчуком позиція, що ми, як учителі/наставники учнів, можемо «або запалити, або спалити» зацікавленість молоді в переході на українську, підтримувати її використання в усіх площинах життя підлітків.
Дякую Сумському державному університету за організацію та модерацію зустрічі!
Анна Поспішна,
студентка групи МСОукр 04-25 КНЛУ.
Радіодиктант національної єдності - 2025
27 жовтня 2025 року викладачі і студенти Київського національного лінгвістичного університету писали Радіодиктант національної єдності.
Доцент кафедри української філології Пашинська Л. М.: Ця подія є доброю традицією, яка обʼєднує українців по всьому світу. Приємно було цьогоріч долучитися і нам зі студентами груп МЛф06,07-25 факультету романської філології і перекладу до написання диктанту під чудовою назвою «Треба жити». Враження лише позитивні і від організації заходу, і від змісту диктанту, і від того, що зранку був створений святковий настрій. Текст диктанту зрозумілий, простий, але в той же час — повчальний, життєствердний, бо «треба жити цікаво», «треба любити свій дім, навіть якщо він тимчасовий і далекий від справжнього дому», «треба приносити щастя тим, кого любимо», «справжнім виявляється тільки те, за що не можна схопитися руками: спогади, сміх, любов», «ми будемо жити цікаво і заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою»! Тримаємося — Переможемо!
Доцент кафедри української філології Гмиря Л. В: Цей диктант про нас сьогодні: про те, як ми тримаємося, боремось і не втрачаємо віри. Слухаєш — і впізнаєш себе.
«Цей диктант для мене більше ніж просто текст. Це акт єднання поколінь. Спочатку трохи охопила паніка,але потім була змога видихнути.Під час написання мене настільки охопили думки про слова ,які я пишу,тому правильність написання вже не хвилювала. Певні фрази цього тексту не просто відгукуються,а засідають в душі. Я вдячна за можливість писати і бути частиною такого експіріенсу. Думаю тепер кожен з нас буде жити,любити і говорити те,щодумаєш» (Білоцерковець Анастасія, студентка групи СОукр08-24 ФФОТ).
«Радіодиктант — це не лише про формальне написання, а справжнє єднання сердець українського народу. Особисто для мене він є символом нашої спільної внутрішньої сили та любові до рідної мови. Написання радіодиктанту ще зі шкільних часів стало для мене доброю традицією, яка потім унаслідок Повномасштабної війни набула нових, ще глибших сенсів. Цьогорічний текст «Треба жити» дійсно запав у душу, адже він змушує задуматися над тими важливими речами, яким ми раніше не надавали такого великого значення: уміння цінувати кожну мить, спогади, скарби рідної землі та культури. Шануймося та єднаємося, тоді ми і справді житимемо всупереч історії та усім важким обставинам» (Настенко Валерія, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Текст цьогорічного Радіодиктанту справді проходить крізь душу. Він торкається й того, що ми відчуваємо щодня: наші слабкості та нашу силу. Тут є і повсякденне життя під обстрілами – ми все одно «гладимо котів, збираємо гриби, веземо цуценят із фронту на Інтерсіті», «цілуємося, коли випадає нагода, та кажемо те, що думаємо». Особливо зворушує, що авторка тексту згадує про допомогу іншим – здачу крові, підтримку тих, хто поруч. І водночас у тексті відчувається наша незламність: ми не схиляємось перед нашими ворогами, не «скніємо у вічній гризоті», як вони, а продовжуємо жити, любити й діяти. Цей диктант – нагадування про те, що навіть у найскладніші часи життя продовжується, і в кожному слові чи погляді проявляється наша сила, людяність і єдність. Живімо «зарадитих, хто після нас говоритиме нашою мовою», «не в пів сили, не трошки, не завтра не після», бо жити треба! (Михайлюк Вікторія, студентка групи» СОукр 08-24 ФФОТ).
«Мені дуже сподобався зміст цього твору, адже він надзвичайно актуальний сьогодні, коли ми живемо у час війни. Одразу виникає запитання: що може бути гірше? Ми знаємо значення слів «балістична ракета» і «далекобійний дрон» — від цього аж мурашки по шкірі. Справді, нині ми живемо одним днем, тому вислів «Треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці» звучить особливо щиро та правдиво. Мене також зачепив момент, коли Ольга Сумська зробила помилку під час читання диктанту. Це було несподівано, і, мабуть, багато хто з тих, хто писав, просто закреслили те речення. Але головне не в цьому. Як зазначила моя одногрупниця Валерія Настенко, суть диктанту полягає не лише у правильному написанні, а в тому, що ми всі зібралися разом — українці в Україні, за кордоном, усі, хто любить і шанує нашу мову та націю, і я повністю підтримую її думку, адже це відчуття єдності, спільності, любові до рідного слова, на мій погляд, і є найважливішим» (Калита Тетяна, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Цей диктант переплітається з сучасністю. Має гарні побутові дії: «треба гладити котів, збирати гриби». Ці речі в диктанті є приємними і роблять його цікавим і приємним для мене. До того ж трапляються в диктанті такі речі, як балістичні ракети, пов’язані з війною, але це є сучасністю для українців. Пишучи цей диктант, ми переживаємо однакові емоції і він торкається кожного» (Чередніченко Леся, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Незважаючи на деякі труднощі цьогорічного диктанту, я все-таки рада, що брала участь у цьому досвіді. Текст твору відгукнувся в серцях кожного і спонукав людей до роздумів. Найголовніше те, що він об’єднав усіх нас, українців, у спільну, велику, дружню команду. Це дуже важливо, адже у ці нелегкі для нас часи бути разом і мати спільну мету – захищати рідну мову та розвивати її. Усі ті емоції, які виникали під час написання диктанту – не важливо, позитивні чи негативні – довели одне: ми живі, і ми люди. Це неабияк надихає боротися далі й творити. Я вдячна за цей досвід і з нетерпінням чекаю, що нас чекатиме наступного року» (Пустинник Анастасія, студентка групи СОукр 09-25 ФФОТ).
«Не хотілося б повторювати те, що вже було сказано, але без цього я не зможу висловити свою думку. Диктант спочатку виявився для мене важким навантаженням, адже я не звикла швидко писати й іноді збивалася. Проте це не завадило мені відчути саму суть тексту, ту думку, яку він передавав. Деякі речення справді змусили замислитися над власним життям. Я вдячна всім за те, що ми сьогодні незважаючи на всі всупереч,написали цей диктант разом» (Савоскула Оксана, студентка групи СОукр 09-25 ФФОТ).
«Радіодиктант був цікавим і пізнавальним. Це чудова нагода перевірити свої знання української мови та відчути єдність із усією країною. Під час написання панувала особлива атмосфера схвильованості й натхнення» (Курашкіна Дарья, студентка групи СОукр 09-25 ФФОТ).
Участь викладачів кафедри у круглому столі, присвяченому 90-річчю від дня народження члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора І. Р. Вихованця
Щиро дякую організаторам круглого столу, присвяченого 90-річчю від дня народження члена-кореспондента НАН України, доктора філологічних наук, професора Івана Романовича Вихованця й усім учням видатного українського граматиста за цікавезний аналітичний захід, глибокі й пізнавальні доповіді. Важко переоцінити внесок Івана Романовича в концептуалізацію української функційної граматики, ієрархізацію частин мови, розвиток семантичного синтаксису й теорії валентності, умотивоване переосмислення статусу багатьох форм і конструкцій. Його праці – то «галактика граматичної системи», за влучним висловом проф. А.П.Загнітка, «гармонія логіки й відчуття глибини мови», зі слів проф. М.І.Степаненка. Мене особисто завжди вражало вміння Івана Романовича вивищуватися в обґрунтованих теоретичних узагальненнях і віртуозно пояснювати їх доступною і навіть поетичною мовою. Тішуся доробком і потужною школою учнів великого мовознавця. Зануритися в його наукові праці трохи можна тут: https://chtyvo.org.ua/authors/Vykhovanets_Ivan/
Плекаймо граматику: у ній логіка нашої мови.
Баган М. П.,
професор кафедри української філології КНЛУ.
Опис події