Наші гуртки
Науковий гурток кафедри:
Культура мовлення українського перекладача
ВИКЛАДАЧ: Мінчак Галина Богданівна
поглибити вміння і навички досконалого володіння сучасною українською літературною мовою та підвищити рівень комунікативної компетентності майбутніх фахівців, розвивати їхні наукові зацікавлення.
1) удосконалити рівень професійної мовної майстерності, мовної грамотності, комунікативної компетентності студентів;
2) навчити об’єктивно й виважено коментувати найскладніші, найсуперечливіші вживання та проблемний правопис слів і словосполучень;
3) опанувати можливості сучасної української літературної мови в різних структурно-функціональних стилях на фонетичному, лексико-семантичному, морфологічному, синтаксичному рівнях та морфонологічному, словотвірному, фразеологічному підрівнях;
4) ідентифікувати помилконебезпечні мовні й мовленнєві місця;
5) дбати про збереження ідентичності української мови, захищати її від зовнішніх деструктивних впливів;
6) правильно добирати засоби в конфліктних комунікативних ситуаціях;
7) стимулювати й мотивувати наукові інтереси учасників гуртка.
науковий керівник – доц. Мінчак Г. Б.;
учасники наукового гуртка:
Ключта М., Буренкова А., Іваницька С. – студенти гр. СОукр 11-22 філологічного факультету освітніх технологій; Біла С., Остапчук А., Захарків І., Петренко І., Швець А., Столярова Л. – студентки гр. СОукр 10-23 філологічного факультету освітніх технологій.
Новини та події гуртка
Радіодиктант національної єдності: труднощі й сенси
27 жовтня 2025 року відбулося чергове засідання наукового гуртка «Культура мовлення українського перекладача», присвячене осмисленню традиції радіодиктантів національної єдності та їхнього значення для формування мовної культури й національної свідомості українців.
Учасники обговорили труднощі й сенси, що супроводжували проведення радіодиктантів протягом останніх п’яти років — від 2020 до 2025 року. Йшлося не лише про мовні та граматичні аспекти текстів, а й про емоційно-ціннісний вимір цієї ініціативи, що стала символом єднання українців у часи випробувань.
Під час засідання гуртківці проаналізували тексти авторів — Івана Малковича, Ірини Цілик, Оксани Забужко та ін., звертаючи увагу на лексичні особливості, риторичні прийоми та образи, які формують наратив національної стійкості. Обговорювали також виклики для перекладачів, які постають під час адаптації таких текстів для іншомовної аудиторії: збереження автентичності, емоційного тону й культурних кодів.
Особливо гуртківці зупинилися на цьогорічному диктанті «Треба жити!» Євгенії Кузнєцової, який прочитала народна артистка України Наталія Сумська. Текст став глибоким художнім відгуком на сучасну українську реальність — сповненим болю, надії та віри в силу життя. Учасники відзначили емоційну наснаженість і філософську глибину твору, а також майстерність мовного оформлення, що поєднує простоту щирої розмови зі світоглядною вагомістю.
Учасники наголосили, що цьогорічний диктант не лише перевіряв знання орфографічних норм, а й ставав своєрідним актом моральної підтримки, нагадуванням про необхідність зберігати людяність і внутрішню силу, попри всі обставини.
Засідання завершилося спільним висновком, що радіодиктант — це не просто мовна акція, а жива традиція єднання, яка щороку нагадує: українське слово — це простір гідності, пам’яті й любові до життя.
Галина Мінчак, доцент кафедри української філології КНЛУ
Уривки з відгуків учасниць наукового гуртка
«Цей диктант для мене більше ніж просто текст. Це акт єднання поколінь. Спочатку трохи охопила паніка, але потім була змога видихнути. Під час написання мене настільки охопили думки про слова, які я пишу, тому правильність написання вже не хвилювала. Певні фрази цього тексту не просто відгукуються, а засідають в душі. Я вдячна за можливість писати і бути частиною такого експіріенсу. Думаю тепер кожен з нас буде жити, любити і говорити те, що думаєш» (Білоцерковець Анастасія, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Радіодиктант — це не лише про формальне написання, а справжнє єднання сердець українського народу. Особисто для мене він є символом нашої спільної внутрішньої сили та любові до рідної мови. Написання радіодиктанту ще зі шкільних часів стало для мене доброю традицією, яка потім унаслідок Повномасштабної війни набула нових, ще глибших сенсів. Цьогорічний текст «Треба жити» дійсно запав у душу, адже він змушує задуматися над тими важливими речами, яким ми раніше не надавали такого великого значення: уміння цінувати кожну мить, спогади, скарби рідної землі та культури. Шануймося та єднаємося, тоді ми і справді житимемо всупереч історії та усім важким обставинам💙💛» (Настенко Валерія, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Текст цьогорічного Радіодиктанту справді проходить крізь душу. Він торкається й того, що ми відчуваємо щодня: наші слабкості та нашу силу. Тут є і повсякденне життя під обстрілами – ми все одно «гладимо котів, збираємо гриби, веземо цуценят із фронту на Інтерсіті«, «цілуємося, коли випадає нагода, та кажемо те, що думаємо». Особливо зворушує, що авторка тексту згадує про допомогу іншим – здачу крові, підтримку тих, хто поруч. І водночас у тексті відчувається наша незламність: ми не схиляємось перед нашими ворогами, не «скніємо у вічній гризоті», як вони, а продовжуємо жити, любити й діяти. Цей диктант – нагадування про те, що навіть у найскладніші часи життя продовжується, і в кожному слові чи погляді проявляється наша сила, людяність і єдність. Живімо «заради тих, хто після нас говоритиме нашою мовою», «не в пів сили, не трошки, не завтра не після», бо жити треба! (Михайлюк Вікторія, студентка групи» СОукр 08-24 ФФОТ).
«Мені дуже сподобався зміст цього твору, адже він надзвичайно актуальний сьогодні, коли ми живемо у час війни. Одразу виникає запитання: що може бути гірше? Ми знаємо значення слів «балістична ракета» і «далекобійний дрон» — від цього аж мурашки по шкірі. Справді, нині ми живемо одним днем, тому вислів «Треба цілуватися, коли випадає нагода, і казати те, що на думці» звучить особливо щиро та правдиво. Мене також зачепив момент, коли Ольга Сумська зробила помилку під час читання диктанту. Це було несподівано, і, мабуть, багато хто з тих, хто писав, просто закреслили те речення. Але головне не в цьому. Як зазначила моя одногрупниця Валерія Настенко, суть диктанту полягає не лише у правильному написанні, а в тому, що ми всі зібралися разом — українці в Україні, за кордоном, усі, хто любить і шанує нашу мову та націю, і я повністю підтримую її думку, адже це відчуття єдності, спільності, любові до рідного слова, на мій погляд, і є найважливішим» (Калита Тетяна, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Цей диктант переплітається з сучасністю. Має гарні побутові дії: «треба гладити котів, збирати гриби». Ці речі в диктанті є приємними і роблять його цікавим і приємним для мене. До того ж трапляються в диктанті такі речі, як балістичні ракети, пов’язані з війною, але це є сучасністю для українців. Пишучи цей диктант, ми переживаємо однакові емоції і він торкається кожного» (Чередніченко Леся, студентка групи СОукр 08-24 ФФОТ).
«Незважаючи на деякі труднощі цьогорічного диктанту, я все-таки рада, що брала участь у цьому досвіді. Текст твору відгукнувся в серцях кожного і спонукав людей до роздумів. Найголовніше те, що він об’єднав усіх нас, українців, у спільну, велику, дружню команду. Це дуже важливо, адже у ці нелегкі для нас часи бути разом і мати спільну мету – захищати рідну мову та розвивати її. Усі ті емоції, які виникали під час написання диктанту – не важливо, позитивні чи негативні – довели одне: ми живі, і ми люди. Це неабияк надихає боротися далі й творити. Я вдячна за цей досвід і з нетерпінням чекаю, що нас чекатиме наступного року» (Пустинник Анастасія, студентка групи СОукр 09-25 ФФОТ).
«Не хотілося б повторювати те, що вже було сказано, але без цього я не зможу висловити свою думку. Диктант спочатку виявився для мене важким навантаженням, адже я не звикла швидко писати й іноді збивалася. Проте це не завадило мені відчути саму суть тексту, ту думку, яку він передавав. Деякі речення справді змусили замислитися над власним життям. Я вдячна всім за те, що ми сьогодні незважаючи на всі всупереч, написали цей диктант разом» (Савоскула Оксана, студентка групи СОукр 09-25 ФФОТ).
«Радіодиктант був цікавим і пізнавальним. Це чудова нагода перевірити свої знання української мови та відчути єдність із усією країною. Під час написання панувала особлива атмосфера схвильованості й натхнення» (Курашкіна Дарья, студентка групи СОукр 09-25 ФФОТ).
Метафора й метонімія в сучасній українській мові: між поетикою і повсякденністю
Хоч позачергово, але натхненно попрацювали члени наукового гуртка «Культура мовлення українського перекладача» 20 жовтня 2025 року. На засіданні другокурсниці представили власні доповіді, присвячені вивченню метафори й метонімії в сучасній українській мові. Молоді дослідники проаналізували функції цих тропів у художніх текстах, рекламі, медіа й повсякденному мовленні, показавши, як вони відображають світогляд і культурні особливості українців.
Зустріч відкрила Валерія Настенко, яка показала відео з участю Євгенія Яновича та проаналізувала його з погляду використання метафор і метонімій у сучасних рисах. Її виступ став яскравим прикладом того, як образні засоби мови виявляються в повсякденному комунікативному просторі соціальних мереж. Данилевич Кароліна та Чугай Марія представили роботу «Метафоричне бачення світу в сучасній українській мові», де проаналізували, як метафори допомагають людині осмислювати навколишню дійсність і створювати мовну картину світу.
Білоцерковець Анастасія в доповіді «Поетика метафори в українській літературі ХХ–ХХІ століть» розглянула, як сучасні автори за допомогою метафор творять власний художній стиль. Чередніченко Леся виступила з темою «Метафора і метонімія як інструменти мислення та мовотворення», показавши, що ці тропи є не лише художнім засобом, а й механізмом формування думки. Актуальною була доповідь Михайлюк Вікторії про метафору та метонімію в мові війни. А ось Д’яченко Маргарита дослідила тему «Метонімія в українських ЗМІ: як слова набувають нових смислів», зосередившись на прикладах мовних змін у новинному дискурсі. На завершення зустрічі Калита Тетяна та Черепинець Тетяна проаналізували прийоми впливу на авдиторію через образність мови («Метафора в мові реклами: між переконанням і маніпуляцією»).
Засідання відбулося в дружній і науково творчій атмосфері. Студенти продемонстрували не лише теоретичні знання, а й уміння аналізувати мовні явища крізь призму сучасності.
Боєва Марія – учасниця наукового гуртка, студентка гр. СОукр 08-24 філологічного факультету освітніх технологій
Обговорюємо специфіку наукових досліджень: співпраця магістрантів з бакалаврантами
25.09.2024 відбулася бесіда здобувачки ступеня магістра за ОП «Українська мова і література, англійська мова» Софії Погорілої із членами гуртка, переважно здобувачами ступеня бакалавра за ОП «Українська мова і література, англійська мова, зарубіжна література», на тему «Магістерська кваліфікаційна робота методичного спрямування: виклики й здобутки». Софія Погоріла представила результати свого кваліфікаційного дослідження, розповіла про особливості його виконання. Бакалавранти забезпечили гості цікаву апробацію, поставивши несподівані запитання. Софія Погоріла зі свого боку поділилася враженнями про специфіку навчання в магістратурі, набуті в ній цінні навички, варті уваги курси за вибором. Бадьорі й вичерпні відповіді магістрантки надихнули бакалаврантів і на виконання наукових досліджень, і на вступ до магістратури кафедри української філології
Перше засідання гуртка
11 вересня 2023 року засідання наукового гуртка «Культура мовлення українського перекладача» було присвячене Міжнародному дню грамотності, який за ініціативою ЮНЕСКО відзначають щороку 8 вересня. Актуальність проблеми неграмотності в сучасному світі продемонструвала в презентації студентка групи СОукр 11-22 філологічного факультету освітніх технологій Софія Іваницька. Своїм досвідом поліпшення грамотності поділилася другокурсниця групи СОукр 11-22 філологічного факультету освітніх технологій Тетяна Алімова, звернувши увагу на популярність нової спільноти в тиктоці «Букток», яка об’єднує тих, хто знімає короткі відео про літературу. Саме на корисність читання, ведення словника «проблемних» слів, слухання подкастів тощо вказували й інші учасники наукового гуртка, серед яких Олена Жабчик і Максим Ключта. Наприкінці зустрічі гуртківці уклали рейтинг найпоширеніших помилок, які вони почули чи побачили у своєму мовленнєвому оточенні. Усі члени гуртка висловлювали спільну думку про те, що грамотність – це запорука успішної й щасливої людини, адже грамотність не лише вміння читати, писати, правильно говорити, зрозуміло висловлюватися, а й спосіб сприймання світу, відтворення його у свідомості.
Доцент кафедри української філології
Г.Б. Мінчак
«Кожен повинен пізнати свій народ і в народі пізнати себе…»
06 грудня «з палицею пілігрима», за висловом Максима Рильського, завітала і до нашого студентського наукового гуртка 300-літня тональність Сковородиної філософії. Зі стриманим захопленням другокурсниці педагогічного факультету романо-германської та української філології КНЛУ Софія Телюк і Світлана Годинчук різнопланово і цікаво презентували життєтворчість українського чи то Сократа, чи то Платона, чи то Конфуція. А потім провели пізнавальну вікторину, у якій, зокрема, чимало запитань починалося з того математичного «скільки»: скільки мов, скільки музичних інструментів, скільки слово серце зринає у творах філософа духу… А якою мовою писав Сковорода? Чи, бува, не московською? На допомогу учасникам гуртка прийшли висновки з наукових розвідок різних поколінь мовознавців: Павла Житецького, Петра Бузука, Олекси Синявського, Юрія Шевельова, Лідії Гнатюк.
Наприкінці нашої камерної зустрічі ми переглядали уривки з різних документальних фільмів, добірку яких зробила Катерина Лифар, а потім смакували афоризми Г. Сковороди. Дякую вам, Маріє Пасічник і Діано Чернявська, що відкрили для нас нові, не знані нами досі.
Пізнаючи Сковороду, пізнаємо «свій народ і в народі себе. Чи ти рус? Будь ним… Чи ти лях? Лях будь… Німець? Німечествуй. Усе добре на своєму місці і в своєму лиці, і все красно, що чисто, природно, що не є підробкою, не перемішано з чужим по роду» (Григорій Сковорода).